Почалося все поступово. Спочатку я просто втомлювався сильніше, ніж зазвичай. Потім з'явилася дивна байдужість до проєктів, які раніше мене заводили. Ранок починався не з "що цікавого сьогодні", а з "як би дотягнути до вечора".
Переломний момент настав на зустрічі з клієнтом. Він щось розповідав про свої ідеї, а я сидів і думав тільки про те, коли це закінчиться. Раніше такі дискусії давали мені енергію, а тут я просто хотів втекти. Після тієї зустрічі я зрозумів — щось не так.
Перша помилка, яку я зробив — спробував взяти відпустку і просто відлежатися. Тиждень на морі, повна відсутність роботи. Повернувся — і за три дні все повернулося назад. Виявилося, що відпочинок не лікує вигорання, якщо не змінити те, що до нього призвело.
Я почав розбиратися, що саме мене виснажує. Записував кожен день: які завдання забирають багато енергії, а які навпаки дають сили. Через два тижні картина стала зрозумілою. Основна проблема — я брав на себе відповідальність за речі, на які не міг вплинути.
Наприклад, якщо клієнт затримував фідбек, я весь час тримав це в голові. Щодня перевіряв пошту по двадцять разів, нервував, що проєкт стоїть. А насправді я просто витрачав енергію в порожнечу. Коли я почав чітко розділяти — що в моїй зоні контролю, а що ні — стало легше.
Друга важлива річ — я навчився говорити "ні". Раніше брав все підряд, боявся втратити клієнтів або репутацію. Але коли ти постійно перевантажений, якість падає у всього. Краще зробити добре п'ять проєктів, ніж впоратися з десятьма.
Що дійсно допомогло — я знайшов речі, які відновлюють енергію. Для мене це виявився спорт. Не якісь інтенсивні тренування, а просто біг три рази на тиждень. Дивно, але коли я витрачаю енергію фізично, психологічно стає легше.
Зараз я вже не в тому кошмарному стані, але розумію — потрібно постійно стежити за балансом. Вигорання не приходить раптом, воно накопичується.